Гостра ревматична лихоманка (раніше її називали ревматизмом) — одне з найдавніших захворювань, відомих людству. У другій половині ХХ століття рівень захворюваності та смертності від неї зменшився більш ніж утричі. Однак повністю позбутися як самого ревматогенного стрептокока, так і ревматизму не вдалося жодній країні світу. До того ж періодично виникають спалахи масових захворювань, особливо там, де діти, підлітки чи молодь перебувають у тісних колективах — наприклад, у школах, гуртожитках чи казармах.
У цій статті ми розповімо, як розпізнати перші ознаки ревматизму, які його основні причини та які сучасні методи лікування допомагають зменшити біль і покращити самопочуття.
Що таке ревматизм?
Ревматизм (ревматична гарячка) — це запальне захворювання сполучної тканини, яке розвивається після перенесеної ангіни або фарингіту, викликаних β-гемолітичним стрептококом групи А.
Коли людина хворіє на стрептококову інфекцію горла, її імунна система починає захищатися. Клітини імунітету розпізнають бактерію S. pyogenes і починають виробляти спеціальні антитіла, щоб її знищити. Але іноді ці антитіла «плутають» клітини організму з бактеріями, бо вони мають схожі білкові структури.
Через це імунна система починає атакувати власні тканини — особливо серце, суглоби, нервову систему та шкіру.
У результаті можуть з’являтися:
- запалення серця (кардит);
- болі та набряки в суглобах (артрит);
- рухові розлади (хорея);
- висип або вузлики на шкірі.
Саме така неправильна реакція імунітету лежить в основі розвитку ревматичної лихоманки (ревматизму). Потрібно зауважити, що найбільш вразливими до цього захворювання є діти та підлітки 7–15 років.
Проте, ревматизм — це не вирок. Якщо ви своєчасно відреагуєте та звернетеся до спеціаліста, то зможете навчитися контролювати захворювання, зменшити біль і жити повноцінно.
Класифікація та види ревматизму
За клінічним перебігом ревматизм поділяють на:
Гостра ревматична гарячка (первинна атака). Розвивається після першого контакту зі стрептококом, має гострий початок, виражені запальні прояви та доброякісний перебіг.
Рецидив ревматичної гарячки. Повторне загострення у хворих, які раніше вже мали ревматизм.
Хронічна ревматична хвороба серця (ХРХС). Формується внаслідок повторних атак ревматизму, проявляється клапанними пороками серця (мітральним, аортальним або комбінованим).
Латентний (прихований) перебіг. Без вираженої клініки, але з наявними морфологічними або функціональними змінами клапанного апарату серця.
Причини розвитку ревматизму
Причин розвитку ревматизму не одна, а кілька, і вони часто взаємопов’язані.
Основною з них вважають неправильну реакцію імунної системи на перенесену інфекцію, найчастіше стрептококову ангіну або фарингіт. Після хвороби організм виробляє антитіла для боротьби з бактеріями, але іноді ці антитіла помилково атакують власні тканини, зокрема, суглоби, серце чи шкіру.
Статистика показує, що близько 60–70% випадків ревматизму у дітей та підлітків пов’язані саме з перенесеними стрептококовими інфекціями.
Окрім інфекційного чинника, важливу роль відіграють супутні фактори – генетична схильність, ослаблений імунітет, переохолодження, хронічний стрес, шкідливі звички, часті застуди та недостатній відпочинок, погана гігієна.
Основні симптоми ревматизму
Гостра ревматична лихоманка може проявлятися по-різному, залежно від форми хвороби та її перебігу, зокрема, у вигляді
- запалення кількох суглобів (поліартриту). Найчастіше пацієнти відчувають біль і набряк у суглобах, які можуть бути гарячими на дотик і боліти навіть у спокої.
- ураження серця (кардиту). Біль або неприємні відчуття в ділянці серця, задишка, швидка втомлюваність, серцебиття або перебої у ритмі, блідість, іноді набряки, підвищення температури.
- мимовільних рухів (хореї). Імунна система після стрептококової інфекції починає атакувати клітини мозку, що контролюють координацію рухів, через це виникають неусвідомлені, хаотичні рухи.
- підшкірних вузликів. Невеликі щільні підшкірні освіти, розміром від кількох міліметрів до сантиметра, що зазвичай розташовуються під шкірою на суглобах, ліктях, колінах, хребті.
- висипу на шкірі у вигляді рожевих або червоних плям, які мають форму кільця або мішечка.
Зазвичай через ці прояви пацієнтів госпіталізують на 2–3 тижні. За цей час зовнішні симптоми поступово зникають, однак хвороба може залишити наслідки для серця. Якщо людина знову переносить стрептококову інфекцію горла, ревматична лихоманка може повторитися й призвести до поступового пошкодження серцевих клапанів.
Ревматизм та ревматоїдний артрит – у чому різниця
Ревматизм і ревматоїдний артрит дуже часто плутають, проте це різні хвороби. Розберемося.
Ревматизм (ревматична гарячка) зазвичай розвивається через 2–3 тижні після ангіни, частіше у дітей і підлітків, і має гострий початок. Уражаються великі суглоби, біль мігрує — сьогодні болить одне коліно, завтра інше. Після лікування суглоби повністю відновлюються, не залишаючи деформацій. Часто спостерігається ураження серця (кардит).
Ревматоїдний артрит, навпаки, хронічна аутоімунна хвороба, що переважно вражає дорослих, особливо жінок середнього віку. Початок поступовий, без зв’язку з ангіною. Уражаються дрібні суглоби кистей і стоп, процес симетричний і тривалий, часто призводить до деформацій. Для ревматоїдного артриту характерні позитивний ревматоїдний фактор і антитіла до ЦЦП, тоді як при ревматизмі вони відсутні, а підвищений АСЛО свідчить про перенесену стрептококову інфекцію.
Методи діагностики
Щоб підтвердити, що організм нещодавно контактував зі стрептококом групи А, який міг спровокувати ревматизм призначають аналіз на АСЛО (антистрептолізин-О) — це антитіла, які виробляє організм у відповідь на інфекцію. Важливо зазначити, що позитивний тест на АСЛО однозначно не підтверджує ревматизм.
Також у дорослих людей АСЛО зазвичай не потребує постійного контролю, бо ризик розвитку гострої ревматичної лихоманки у них низький. Основна група ризику — діти та підлітки 5–15 років.
Основою та золотим стандартом для встановлення діагнозу є критерії Джонса. Розглянемо детальніше, що саме входить до переліку.
Великі критерії:
- Ураження серця (кардит)
- Мігруючий біль у великих суглобах (поліартрит)
- Мимовільні рухи (хорея, мала хорея Сиденгема)
- Кільцеподібна еритема
- Підшкірні вузлики
Малі критерії:
- Лихоманка
- Біль у суглобах без набряку (артралгії)
- Підвищені запальні показники (ШОЕ, С-реактивний білок)
- Подовження інтервалу PQ на ЕКГ
Діагноз встановлюють, якщо є 2 великі критерії або 1 великий + 2 малі критерії, а також підтверджена попередня стрептококова інфекція (за допомогою АСЛО, посіву або швидкого тесту).
Основні підходи до лікування
Сучасне лікування гострої ревматичної лихоманки ґрунтується на комплексному підході, що включає усунення інфекції, контроль запалення та профілактику повторних нападів.
Перш за все застосовують антибіотики, щоб знищити залишки стрептокока і запобігти новим інфекціям. Для зменшення запалення в серці та суглобах використовують нестероїдні протизапальні препарати, а при тяжкому кардиті — кортикостероїди.
Ураження серця контролюють за допомогою серцевих препаратів і регулярного моніторингу (ЕКГ, ЕхоКГ), хорею іноді лікують короткочасними седативними або протисудомними засобами, тоді як підшкірні вузлики та висип зазвичай не потребують специфічного лікування.
Такий комплексний підхід дозволяє зменшити симптоми, запобігти ускладненням і підтримувати активне життя пацієнта.
Профілактика захворювання
Первинна профілактика ревматизму передбачає турботу про здоров’я ще до того, як виникне хвороба.
Передусім важливо зміцнювати імунітет і підвищувати стійкість організму до різних несприятливих умов. Для цього потрібне повноцінне, вітамінне харчування, регулярне перебування на свіжому повітрі, заняття спортом і загартовування. Велику роль відіграє також дотримання гігієни, провітрювання приміщень і уникнення скупченості людей — особливо в дитячих садках, школах, гуртожитках чи коледжах.
Ще один важливий напрям профілактики — вчасне виявлення та лікування інфекцій горла, таких як ангіна чи фарингіт, викликаних стрептококом групи А. Найчастіше ці інфекції трапляються у дітей від 5 до 15 років, переважно взимку та на початку весни.
Усі ці прості заходи не тільки знижують ризик захворювання, а й дозволяють жити активним, повним енергії життям, насолоджуючись кожним рухом.
