УЗД печінки

Ультразвукове дослідження широко розповсюджене в діагностиці захворювань печінки завдяки доступності, неінвазивності, а також відсутності променевого навантаження. Процедура безболісна і абсолютно безпечна. Метод УЗД дозволяє визначити розміри печінки, виявити жировий гепатоз, гепатити, цироз, абсцеси, поліпи, кісти, пухлини, метастази, підвищення тиску в системі ворітної вени (портальну гіпертензію), дифузні та вогнищеві ураження печінки.

Печінка є найбільшим внутрішнім органом і одночасно найбільшою залозою в організмі людини. Зовні вона нагадує неправильну шапку гриба або дуже сплощену неправильної форми верхівку кулі. Розташована печінка у черевній порожнині, переважно у правому підребер’ї. У нормі орган має м’яку консистенцію і червоно-буре забарвлення. Маса печінки складає приблизно 1400-2000 г.

Печінка належить до так званих паренхіматозних органів – органів, побудованих з робочої тканини (паренхіми) і сполучнотканинного м’якого «скелета». Анатомічно в печінці виділяють дві великі частки – праву і ліву. Уся паренхіма поділена за допомогою тонких сполучнотканинних «плівочок» на часточки, які є структурно-функціональними одиницями печінки. Загальна кількість таких часточок сягає приблизно 500 тисяч! Печінкову часточку без перебільшення можна назвати одним з найдосконаліших винаходів природи. В цьому мініатюрному призматичному утворі у певному порядку розміщуються клітини печінки – гепатоцити. Специфічна конструкція печінкової часточки дає можливість гепатоцитам одночасно працювати у двох напрямках: в жовчні капіляри від них надходить жовч, а в кровоносні судини (капіляри – синусоїди) – глюкоза, жири, сечовина , вітаміни і багато інших речовин.

На окрему увагу заслуговує кровопостачання печінки. Окрім власної печінкової артерії у ворота печінки входить ворітна вена – судина, яка несе кров від кишечника. В печінці ця кров очищається від токсинів, що потрапили ззовні у травний тракт, а також токсинів, що постійно утворюються внаслідок життєдіяльності кишкової мікрофлори.

Існують певні фактори ризику ушкоджень печінки (про них йшлося вище). Тому людям, які входять у групи ризику, рекомендовано періодично обстежуватися. Так, у чоловіків це вживання алкогольних напоїв і фізичні та емоційні навантаження (ризик алкогольних уражень печінки), а також статеві контакти з неперевіреними партнерами (ризик вірусних гепатитів). У жінок репродуктивного періоду фактором ризику може виступати тривалий прийом гормональних контрацептивів (ризик гемангіом печінки), прийом парацетамолу чи аспірину при головному болю (ризик медикаментозного гепатиту).

Умовно можна виділити декілька груп захворювань печінки:

• гепатити і гепатози (вірусний гепатит, алкогольний гепатит , аутоімунний гепатити, неалкогольна жирова хвороба печінки, токсичні
• ураження печінки;
• дистрофічні ураження (фіброз печінки, цироз);
• лізосомні хвороби накопичення (гемохроматоз, хвороба Вільсона);
• гельмінтози печінки;
• доброякісні і злоякісні пухлини.

Ціни на УЗД

Також ви можете ознайомитися з цінами на інші УЗД тут.

Для отримання достовірних результатів дослідження слід подбати про зменшення газоутворення у кишечнику. Ось декілька рекомендацій, які допоможуть краще підготуватися до процедури УЗД:

• за три дні до проведення процедури слід виключити з раціону продукти, що посилюють газоутворення (бобові, солодощі, дріжджову випічку, жирні страви, молочні продукти, газовані напої, алкоголь);
• харчуйтеся 3-4 рази в день невеликими порціями, останній прийом їжі – за 2-3 години до сну;
• від останнього прийому їжі до моменту діагностики повинно пройти не менше восьми годин;
• подбайте про вчасне випорожнення кишечника, якщо ви схильні до закрепів;
• якщо обстеження призначене на ранок, краще його проводити натщесерце.

Якщо поцікавитися назвою печінки в різних давніх і сучасних європейських мовах, то можна зауважити досить несподіваний факт – назва органа часто дуже близька до слів, що позначають життя/живий. В індогерманській мові, наприклад, існувало слово «lip», яке одночасно означало і «печінка», і «життя». В сучасних англійській та німецькій мовах складно не помітити схожість – «liver-live/life» і «Leber-Leben».

Ставлення людей до печінки було по-особливому шанобливим ще з прадавніх часів, оскільки саме цей орган вважався вмістилищем життя. Античні філософи розглядали печінку як головний орган травлення і кровообігу, знали, що вона утворює жовч, описували різні симптоми, пов’язані із захворюваннями печінки (жовтяниця, асцит, гарячка, свербіж шкіри та інші). Славетний римський лікар Гален розглядав печінку як центральний енергетичний орган, що підтримує роботу серця. Упродовж щонайменше двох тисячоліть людство набувало все нових і нових знань про печінку, її роль в організмі, захворювання, способи діагностики та лікування. Сучасний перелік функцій цього органа є вражаючим за своїми масштабами і продовжує поповнюватися.

Розмаїття «обов’язків», які виконує печінка в людському організмі, дозволяє стверджувати – «здорова печінка – здорове життя».

Понад 500 функцій загалом виконує печінка, з них близько 300 вона може виконувати одночасно. Тому не варто дивуватися, що орган, маса якого становить 2-3% маси тіла людини, використовує аж 20-30% усього кисню, спожитого організмом. Об’єднавши близькі функції печінки у групи, можна отримати такий перелік:

• Метаболічна функція. В печінці відбуваються складні процеси обміну білків, ліпідів, вуглеводів, гормонів, вітамінів та інших біологічно активних речовин.
• Депонуюча функція. Печінка відіграє роль депо для накопичення глікогену, білків, жирів, вітамінів, мікроелементів. На вимогу організму вона вивільняє накопичені речовини у необхідній кількості.
• Бар’єрна (захисна) функція. Печінка знешкоджує токсичні і чужорідні речовини різноманітного походження, здійснюючи їх біохімічну трансформацію.
• Видільна функція. З печінки різноманітні речовини, призначені для виведення з організму, або надходять у жовчні протоки і виводяться у складі жовчі, або потрапляють у кров, яка в подальшому фільтрується нирками.
• Гомеостатична функція. Печінка відіграє значну роль у підтриманні гомеостазу – сталості внутрішнього середовища організму.

Це головні узагальнені «обов’язки» печінки в нашому організмі. А ось декілька прикладів конкретних справ, якими займається найбільший внутрішній орган.

• Утворення і виділення жовчі. Жовч забезпечує нормальне травлення жирів у кишечнику, виконуючи роль емульгатора. Крім того, компоненти жовчі активізують всмоктування клітинами кишечника продуктів розщеплення жирів. Не буде жовчі – не зможе нормально перетравлюватися їжа.
• Руйнування гормонів та інших біологічно активних речовин. Так, саме руйнування, або інактивація! Чи задумувались ви коли-небудь, що відбувається з адреналіном після того, як стресова ситуація позаду? Чи з інсуліном після того, як рівень глюкози в крові повернувся до норми? І адреналін, і інсулін, як і багато інших «відпрацьованих» речовин утилізовує печінка. Інактивації зазнають стероїдні та тиреоїдні гормони, норадреналін, серотонін, гістамін… Буває так, що підвищений рівень певного гормона в крові є наслідком порушення функції печінкових клітин, а не залоз, відповідальних за виділення цього гормона.
• Утворення сечовини. Одним з кінцевих продуктів обміну білків, що утворюється майже у всіх клітинах організму, є аміак (амоніак) – неймовірно токсична сполука. У ході еволюції природа потурбувалася про механізми переведення аміаку у менш токсичну форму, яка в подальшому виділятиметься через спеціалізовані органи ( у нас цю функцію виконують нирки і частково потові залози). У людини, як і у всіх ссавців, знешкодження аміаку відбувається шляхом його перетворення у сечовину. Відповідає за утворення сечовини печінка. Якщо цей процес з певних причин відбувається в недостатньому обсязі, або й узагалі припиняється (при ураженні 80% і більше паренхіми печінки), організм страждає від накопичення токсинів, виникають психічні і невротичні розлади аж до втрати свідомості і коматозного стану.
• Підтримання рівня вітамінів. Печінку можна назвати вітамінним будиночком, у якому і біля якого йдуть доволі цікаві процеси. Там запасаються (депонуються) життєво необхідні вітаміни В12, А, D, К та інші. На вимогу організму печінка надає потрібну кількість вітаміну, якщо, наприклад, він не надходить ззовні. У цьому органі також утворюються біологічно активні форми вітамінів з їх неактивних попередників (В1, В2, В6). А ще слід згадати про жовч, адже завдяки її емульгуючій дії у кишечнику створюються оптимальні умови для всмоктування жиророзчинних вітамінів. Порушення будь-якої з цих функцій (депонування, активація вітамінів, всмоктування жиророзчинних вітамінів) виявляють себе розвитком гіповітамінозів

Печінка справляється з величезною кількістю завдань одночасно, володіючи при цьому досить високою здатністю до адаптації і відновлення. Але є низка факторів, що призводять до уражень органа. Ситуацію ускладнює те, що печінка – це один з небагатьох «мовчазних» органів, він не дає про себе знати навіть тоді, коли йому вже зовсім погано. Відсутність больового синдрому пояснюється особливостями іннервації печінки. Тому УЗД внутрішніх органів, зокрема УЗД печінки, дозволяє вчасно виявити патологічні зміни на ранніх стадіях і розпочати відповідне лікування.

• фізичні фактори (йонізуюче випромінювання, механічні травми);
• хімічні агенти (алкоголь, промислові отрути, лікарські препарати, рослинні отрути, продукти розпаду тканин при опіках, некрозах);
• інфекційні агенти (віруси гепатитів, збудники сифілісу, туберкульозу, лямблії, амеби; гриби, гельмінти);
• фактори, пов’язані з їжею (білкове або вітамінне голодування, надто жирна їжа);
• порушення кровообігу в печінці ( ішемія, тромбоз, емболія, загальна недостатність кровообігу);
• алергічні реакції (на харчові продукти, лікарські препарати, сироватки);
• ендокринні і метаболічні порушення (ожиріння, гіпертиреоз, цукровий діабет);
• пухлини (гепатоцелюлярний рак) та їх метастази в печінку (рак легень, шлунку, молочної залози);
• генетичні дефекти , вроджені вади розвитку печінки.

Перераховані ознаки в жодному разі не можуть бути основою для самостійного встановлення діагнозу і самолікування! Поява цих симптомів сигналізує про проблеми в організмі і є підставою для звернення по фахову медичну допомогу.