Печінка – це найбільший внутрішній орган людини, основною функцією якого є метаболізм. Вона приймає безпосередню участь в обмінних процесах білків, вуглеводів, жирів, вітамінів, гормонів, детоксикації та знешкодженні багатьох внутрішніх та зовнішніх речовин. Як і кожен живий організм чи орган, печінка має свій особливий список захворювань, який притаманний власне їй. Саме про неалкогольну жирову хворобу печінки піде сьогодні мова у даній статті.
Поширеність неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП) в середньому досягає 30% в усьому світі. Саме ця патологія займає одну з лідируючих позицій серед хронічних захворювань печінки, як наслідок є частою причиною її трансплантації та нерідко призводить до гепатоцелюлярної карциноми.
Отже, НАЖХП або ж неалкогольна жирова хвороба печінки – це патологічні зміни тканини печінки, що зумовлені надмірним вмістом жиру в її клітинах печінки. Ця патологія включає жирову інфільтрацію, що також носить назву жирова дистрофія печінки, а також неалкогольний стеатогепатит, який сприяє пошкодженню печінки, й ймовірно може призвести до її фіброзу. Також, дане захворювання може привести до розвитку таких процесів, як цироз та рак печінки.
Симптоми захворювання
Отже, на які симптоми варто звернути увагу, та у разі їх тривалого спостереження, звернутися до лікаря:
- наявність тривалої втоми та слабкості;
- погане самопочуття;
- відчуття постійного дискомфорту у верхній правій частині живота;
- наявність факту ожиріння.
Вже при проведенні обстеження, лікар може спостерігати за такими патологічними процесами як:
- гепатомегалія – патологічне збільшення розмірів печінки;
- спленомегалія – це патологічне збільшення розмірів селезінки, зазвичай до 12 см.
Зазвичай, цю патологію діагностують випадково під час ультра – звукового дослідження суміжних органів, або ж після визначення хворобливої активності печінкових ферментів таких як АЛТ та АСТ у сироватці крові.
У 80% пацієнтів фіброз печінки прогресує досить повільно, в середньому на 1 ступінь за 10 років, проте приблизно у 20 % пацієнтів спостерігається стрімкий розвиток фіброзу. Ризик розвитку цирозу печінки і гепатоцелюлярної карциноми у пацієнтів із НАЖХП є підвищеним, проте головною причиною смерті є хвороби кровообігу.
Діагностика неалкогольної жирової хвороби печінки
Як говорилось раніше, симптоми хвороби можуть доволі довго не проявлятись або ж ті симптоми, які виникають не викликають значного занепокоєння.
Показником необхідності проведення додаткових обстежень є зміни в біохімічному аналізі крові (печінкові проби АЛТ, АСТ та ГГТ), а також попередній діагноз, що встановлюється при ультра – звуковому обстеженні органів черевної порожнини. Лікарі рекомендують проходити ці обстеження хоча б раз на рік для профілактики і виявлення змін на ранніх стадіях розвитку.
При наявності будь – яких змін в результатах аналізів крові, необхідно звернутись лікаря гастроентеролога. Він проведе оцінку результатів аналізів, якщо є можливість у динаміці, збере анамнез та може призначити додаткові обстеження, такі як:
-
- тести на наявність/відсутність гепатиту В і С;
- неінвазивна оцінка фіброзу печінки – еластографія печінки методом зсувної хвилі;
- гістологічне дослідження печінки – вважається золотим діагностичним стандартом, є необхідним для остаточної розмежування НАСП від НАСГ.
Які фактори впливають на розвиток НАЖХП
Одним із основних факторів ризику розвитку неалкогольної жирової хвороби печінки є ожиріння. Воно розвивається в умовах, коли є дисбаланс у спожитих і витрачених калоріях. Для проведення діагностики надмірної ваги чи виявлення ожиріння у дорослих людей, достатньо розрахувати індекс маси тіла (ІМТ). Власне цей індекс є оптимальним показником для того, щоб провести оцінку розмірів тіла (ваги та зросту) та ризиків для здоров’я.
Отже, розрахунок оптимального співвідношення ваги і зросту (індекс маси тіла) проводиться за наступною формулою:
ІМТ = вага (кг) / зріст в квадраті (м)
У таблиці нижче наведені показники, які власне дають пояснення до обчислених значень ІМТ
На сьогоднішній день, на превеликий жаль, надмірна вага тіла чи ожиріння діагностується в кожного 4 жителя планети.
До інших факторів виникнення неалкогольного стеатозу печінки відносять:
- переїдання та незбалансований раціон харчування;
- дисбаланс між спожитими калоріями і витраченою енергією;
- дієти, голодування;
- відсутність фізичної активності чи недостатня її кількість;
- інсулінорезистентність;
- цукровий діабет;
- тривалий прийом певних лікарських препаратів;
- захворювання підшлункової залози;
- целіакія – це автоімунне захворювання тонкого кишківника;
- хвороба Крона;
- вірусний гепатит B та С;
- тривалий вплив на організм людини певних токсичних речовин;
- різноманітного роду метаболічні порушення.
Лікування неалкогольної жирової хвороби печінки
Лікування даного захворювання, в першу чергу передбачає зміну стилю життя. Основним та найдієвішим інструментом у боротьбі із неалкогольною жировою хворобою печінки є зменшення маси тіла. А запорукою успіху у цій нелегкій боротьбі є бажання та мотивація самої людини, яка прагне вилікуватися та скинути зайві кілограми. Проте, слід пам’ятати, що для лікування потрібен комплексний підхід, зі сторони пацієнта сильне бажання та сила волі, а зі сторони лікаря – доступна та зрозуміла схема терапії, розробка плану харчування (дієти) та фізичного навантаження, контроль показників. Також при необхідності, лікар може призначати консервативне лікування, яке спрямоване на відновлення нормального функціонування всіх систем організму.
Отже, раціон людини повинен складатися із:
- овочів, таких як морква, буряк, помідори, огірки, шпинат, броколі, батат тощо;
- фруктів – яблука, цитрусові, ківі, груші, виноград, банани, полуниця тощо;
- риби;
- нежирного м’яса – курятина чи індиче м’ясо, телятина;
- яєць;
- горіхів;
- кисломолочних продуктів (кефір, білий йогурт, сир);
- меду;
- каш (вівсянка, гречка, кускус);
- бобових.
Дуже рекомендується приділяти фізичній активності, хоча б 20 хвилин щодня, виділяти час для пішохідних прогулянок, помірних фізичних навантажень, плавання чи їзди на велосипеді чи роликах.
При наявності НАЖХП зниження маси тіла хоча б на 3-5% допоможе позбутися від жирових відкладень в печінці. А якщо втратити 10% маси тіла, то можна попрощатися із стеатозом.
Окрім того, гастроентеролог призначає гепатопротекторні препарати, які допомагають у відновленні клітин печінки та захищають її від ушкоджень, контролює рівень біохімічних показників, таких як АСТ та АЛТ, а також проводить контрольні УЗД печінки.
При дотриманні всіх рекомендацій лікаря – гастроентеролога, можна досягти не тільки нормалізації біохімічних показників, а й гістологічних змін в тканинах печінки.
