Сифіліс відомий людству з давніх часів. Уперше велика епідемія була зафіксована в Європі наприкінці XV століття, після повернення експедиції Колумба з Америки. Вважається, що хвороба могла бути завезена з Нового Світу, хоча існують і альтернативні теорії.
Сьогодні сифіліс залишається серйозною проблемою громадського здоров’я, особливо через безсимптомний перебіг на ранніх стадіях та ризик поширення серед незахищених груп населення.
Ми розглянемо основні симптоми сифілісу у чоловіків і жінок, методи діагностики, а також ефективні способи профілактики, які допоможуть знизити ризик зараження. Поговоримо про це із лікарями Медичного центру “UROSVIT”
Що таке сифіліс?
Сифіліс — це серйозне інфекційне захворювання, що передається переважно статевим шляхом і вражає як чоловіків, так і жінок. Збудником є бактерія Treponema pallidum, яка поступово поширюється по організму, уражаючи шкіру, слизові оболонки, внутрішні органи та нервову систему.
У XVI–XVII століттях увесь світ буквально потопав від сифілісу, смертність набувала загрозливих масштабів. Для лікування застосовували ртуть, що часто призводило до отруєнь. Лише в 1905 році німецькі вчені змогли виявити збудника хвороби Treponema pallidum, а у 1943 році після відкриття пеніциліну, відбулася революція в лікуванні сифілісу і рівень смертності значно знизився.
Причини
Основною причиною сифілісу є інфекція бактерією Treponema pallidum. Ця бактерія передається переважно статевим шляхом через безпосередній контакт з виразками або висипаннями на шкірі й слизових оболонках, які виникають під час початкової стадії захворювання. Крім того, сифіліс може передаватися від інфікованої матері до дитини під час вагітності або пологів, що призводить до появи вродженої інфекції.
До основних факторів ризику зараження належать:
- Незахищені статеві контакти (оральні та анальні у тому числі).
- Хаотичні статеві відносини.
- Відсутність регулярного медичного обстеження.
Таким чином, основна причина сифілісу – це інфікування бактерією, а ризик її поширення збільшується за умов незахищених контактів та недотримання профілактичних заходів.
Симптоми та ознаки сифілісу за класифікацією
Симптоми сифілісу можуть значно варіюватися залежно від стадії захворювання.
Первинна стадія характеризується появою шанкр. Це безболісна виразка, яка зазвичай розташовується на геніталіях, в ротовій порожнині або на інших ділянках, що контактували з інфікованою особою. Вона може зникати самостійно через кілька тижнів, що не означає одужання.
Вторинна стадія має уже інші прояви. По всьому тілу можуть з’являтися червонуваті або коричневі плями, зокрема на долонях рук та підошвах ніг. Також спостерігається збільшення лімфатичних вузлів, лихоманка, втома, біль у м’язах та суглобах, а також загальне нездужання. Можуть з’являтися слизові висипи або виворітні утворення на слизових оболонках.
Латентна стадія передбачає повну відсутність симптомів, проте бактерія залишається в організмі, що ускладнює ранню діагностику.
Третинна стадія може проявлятися через роки після початкового зараження у вигляді неврологічних ускладнень (сифілітичний енцефаліт, менінгіт, проблеми з координацією), кардіоваскулярних ускладнень (пошкодження серцево-судинної системи) та гнійних ускладнень (утворення псевдопухлин та рубцевання тканин).
Стадії сифілісу
Як ми уже дізналися із попереднього розділу сифіліс розвивається у кілька стадій, кожна з яких має свої особливості симптоматики та перебігу. У цьому розділі розберемося детальніше які приблизні часові рамки кожної із них.
Отже, первинний сифіліс з’являється через 3–6 тижнів після зараження у вигляді шанкру, який загоюється самостійно, навіть без лікування, але це не означає одужання — інфекція продовжує поширюватися.
Вторинний сифіліс настає через 6–8 тижнів після появи шанкра. характеризується висипом на шкірі, який не свербить та може зникати і з’являтися знову.
Згодом настає латентний сифіліс – це період безсимптомного перебігу, коли бактерія залишається в організмі. Він поділяється на ранній латентний, що триває менше 1 року і пізній латентний, тривалістю більше 1 року. Латентний сифіліс може залишатися у цій стадії роками або перейти у третинний сифіліс.
Третинний (пізній) сифіліс розвивається через 3–30 років після зараження за відсутності лікування. Він уражає внутрішні органи, нервову систему, кістки, серце та судини.
Пам’ятайте! Раннє виявлення та лікування допомагає повністю вилікувати сифіліс та уникнути ускладнень.
Сифіліс у жінок
Сифіліс у жінок має ті ж стадії розвитку, що й у чоловіків, але через особливості організму хвороба може довго залишатися непоміченою, що підвищує ризик ускладнень.
Справа у тому, що перші симптоми можуть бути слабовираженими або непомітними, через те, що шанкр може розташовуватися у внутрішніх статевих органах, наприклад, у піхві або на шийці матки. Через це жінки часто звертаються до лікаря вже на стадії вторинного сифілісу, коли з’являються загальні симптоми.
Без лікування хвороба переходить у латентну або третинну стадію, що може призвести до серйозних наслідків.
Саме тому для жінки надзвичайно важливо проходити профілактичні медичні огляди, особливо перед вагітністю.
Сифіліс під час вагітності
Сифіліс може передаватися від матері до дитини внутрішньоутробно, що призводить до вродженого сифілісу.
Якими можуть бути наслідки для дитини? Основні із них: викидень, мертвонародження, а також важкі аномалії розвитку.
Саме тому так важливо відповідально ставитися до планування вагітності та проходити обов’язковий медичний огляд перед зачаттям. Також вагітним жінкам обов’язково проводять скринінг на сифіліс (реакція Вассермана, RPR, TPHA).
Сифіліс у чоловіків
Первинні симптоми у чоловіків зазвичай проявляються на статевому члені, у ротовій порожнині або в анальній зоні. У деяких випадках виразки можуть бути маленькими та безболісними, що сприяє прихованому перебігу. Якщо сифіліс не лікувати, він поступово переходить у більш небезпечні стадії з ураженням внутрішніх органів.
Також без відповідного медичного втручання сифіліс може призвести до еректильної дисфункції, безпліддя та ускладнень сечостатевої системи, а також підвищує ризик зараження та передачі ВІЛ-інфекції.
Діагностика сифілісу
Своєчасна діагностика сифілісу є надзвичайно важливою для ефективного лікування та запобігання ускладненням. Дерматовенеролог, а також лікар-інфекціоніст – це саме ті фахівці, які займається лікуванням венеричних хвороб.
При клінічному огляді лікар оцінює наявність виразок, висипу, збільшених лімфовузлів, лихоманки, ознак випадіння волосся, ураження слизових оболонок, а також історію статевих контактів.
Оскільки захворювання може протікати безсимптомно, особливо у латентній стадії, лабораторні аналізи є основним методом виявлення інфекції. Основні із них:
Серологічні тести (аналізи крові) використовуються для виявлення антитіл до Treponema pallidum. Вони бувають:
- нетрепонемні тести – RPR (Rapid Plasma Reagin) – визначає антитіла до пошкоджених клітин організму, ефективний для контролю лікування та VDRL (Venereal Disease Research Laboratory) – подібний до RPR, але використовується рідше.
- трепонемні тести – підтверджують сифіліс, але не визначають стадію: TPHA, FTA-ABS, ІФА (імуноферментний аналіз)
Якщо RPR або VDRL позитивний, призначають TPHA або FTA-ABS для підтвердження сифілісу. Якщо всі тести позитивні, сифіліс підтверджений, стадію визначають за клінічними проявами.
Пряма діагностика (виявлення збудника)
Сюди відноситься темнопольна мікроскопія – дозволяє побачити Treponema pallidum у виділеннях із шанкра або висипань та ПЛР – високоточний метод для виявлення ДНК збудника в крові або біологічному матеріалі.
Які додаткові дослідження при ускладненнях може призначити лікар?
При підозрі на невросифіліс може проводитися спинномозкова пункція. При підозрі на кардіоваскулярний сифіліс призначаються кардіологічні обстеження – ЕКГ, УЗД серця тощо. Рентген, МРТ або КТ також необхідні методи діагностики, наприклад, при ураженні кісток або внутрішніх органів.
Лікарі Медичного центру “UROSVIT” рекомендують проходити невідкладну діагностику у таких випадках:
✔️ Після незахищеного статевого контакту з новим партнером.
✔️ При наявності виразок, висипу, незрозумілих симптомів.
✔️ Вагітним (обов’язковий скринінг).
✔️ При підозрі на контакт із інфікованою особою.
Лікування
Сифіліс добре піддається лікуванню, особливо на ранніх стадіях, але важливо, щоб воно було повним і своєчасним. Тут треба також пам’ятати, що лікування призначає лише лікар після підтвердження діагнозу! Жодне самолікування не допускається!
Основним препаратом для боротьби із збудником є антибіотики, переважно пеніцилінового ряду, найчастіше бензатиновий пеніцилін G. При алергії на пеніцилін можливе застосування доксицикліну, цефтріаксону або азитроміцину. Важливе повне проходження курсу терапії, навіть якщо симптоми зникли, а лікувати потрібно обох партнерів для запобігання повторного зараження.
Ще одне непорушне правило під час курсу лікування: утримання від статевих контактів до повного одужання. Обов’язковий контроль необхідно зробити за допомогою серологічних тестів через 3, 6 та 12 місяців після терапії.
Наслідки та ускладнення сифілісу
Якщо сифіліс не лікувати, хвороба може перейти до пізньої стадії, яка супроводжується ураженням різних систем організму.
З боку серцево-судинної системи можливий розвиток аортиту, аневризми аорти, порушення роботи серцевих клапанів. Ураження центральної нервової системи – можливі проблеми з пам’яттю, координацією, рефлексами та психічними функціями, порушення рухових функцій та чутливості. Ще один наслідок це гумозний сифіліс, що проявляється утворенням вузлових згустків тканин у різних органах і може призводити до їх руйнування та порушення функцій. На пізніх стадіях захворювання відбувається деформації та ураження кісток, особливо черепа, що може впливати на загальний стан здоров’я та викликати структурні порушення.
Профілактика
Оскільки сифіліс передається через статевий контакт, основна увага приділяється захисту під час статевих актів та регулярним медичним перевіркам.
- Використання бар’єрних методів контрацепції
Презервативи — найефективніший метод, придуманий людством для запобігання сифілісу та іншим статевим інфекціям, вони захищають від передачі Treponema pallidum, зменшуючи ризик інфікування під час вагінального, анального та орального сексу.
Дуже важливо використовувати презервативи правильно і на кожен статевий акт.
- Регулярне тестування на інфекції
Обстеження на сифіліс мають проходити усі, хто мав незахищений секс або часто змінюють партнерів. Особливо важливо тестуватися для вагітних жінок, оскільки сифіліс може призвести до серйозних ускладнень під час вагітності та впливати на здоров’я дитини.
- Утримання від незахищених статевих контактів
Відмова від незахищеного сексу з випадковими партнерами або особами, чия статева історія невідома, знижує ризик зараження сифілісом.
- Освіта та інформування
Важливо інформувати молодь та людей з високим ризиком про методи профілактики та необхідність регулярних обстежень.
- Не використовувати чужі речі, такі як рушники, одяг, манікюрні приналежності тощо, оскільки сифіліс може передаватися через прямий контакт із ураженими ділянками шкіри або слизових оболонок.
- Профілактика в медичних установах. У медичних установах слід дотримуватися високих стандартів санітарії та гігієни, щоб уникнути зараження під час медичних процедур.
Отже, профілактика сифілісу вимагає свідомого ставлення до здоров’я, регулярних обстежень, використання бар’єрних методів контрацепції та обов’язкового лікування в разі інфікування. Виконання простих рекомендацій допоможе Вам запобігти захворюванню та його ускладненням.
Часті питання
Чи виліковний сифіліс?
Так! При своєчасному лікуванні бактерія повністю знищується, і людина повністю одужує. Головне – не ігнорувати симптоми та пройти повний курс терапії.
Чи можна повторно заразитися сифілісом після лікування?
Лікування сифілісу не дає імунітету від повторного зараження. Це означає, що після лікування необхідно вживати заходи профілактики, щоб уникнути повторного інфікування.
