Ожиріння — це захворювання, при якому надлишок накопиченого жиру в тілі несприятливо впливає на стан здоров’я. Воно характеризується стабільним перевищенням ваги, що призводить до зростання ризику розвитку супутніх хвороб. Проявляється як психологічним, так і фізичним дискомфортом. Медики вважають ожиріння дуже серйозною патологією. Окрім того, ще у 1997 році Всесвітньою організацією охорони здоров’я, було оголошено, що ожиріння вважається глобальною епідемією. Згідно статистичних даних, у цивілізованих країнах світу із розвиненою економікою, у 2/3 дорослого населення немає показників ідеальної маси тіла, а 1/3 населення має ожиріння. Та, на жаль, з кожним роком ситуація лише погіршується. Такі ж приблизно показники і в Україні, приблизно 60% мають зайву вагу, а ще 25% – діагностоване ожиріння. Як стверджують вчені, вже у 2025 році очікується, що 20% населення планети, буде страждати надлишковою масою тіла, яка невдовзі призведе до діагнозу ожиріння.
Причини розвитку ожиріння
Основний механізм — це дисбаланс між спожитими калоріями і витраченою енергією, тобто під час прийому їжі надходить більше калорій, ніж витрачається протягом дня, відповідно це призводить до накопичення жиру.
Фактори, що сприяють виникненню ожиріння:
- переїдання або ж незбалансоване та неправильне харчування;
- малорухливий спосіб життя;
- регулярна втома та недосипання;
- часті стресові навантаження;
- прийом певних медикаментів;
- генетична схильність;
- ендокринні захворювання та розлади.
Для встановлення причини надлишкової маси тіла (ожиріння) варто звернутися до лікаря, який допоможе у вирішенні цього питання, а й по можливості проконсультує з приводу заходів спрямованих на зміну способу життя, корекцію харчування та фізичної активності. Проте, варто пам’ятати, що саме від Вашого бажання, наполегливості, терпіння та прикладених зусиль, залежить успіх у зменшенні маси Вашого тіла та досягненні поставлених результатів.
Ступені ожиріння. Класифікація
В медицині класифікація ожиріння відбувається за наступними типами:
- гіноїдне – відкладення жиру в ділянці стегон та сідниць;
- андроїдне (абдомінальне) — відкладення жиру в ділянці живота.
Для проведення діагностики надмірної ваги чи виявлення ожиріння у дорослих людей, достатньо розрахувати індекс маси тіла (ІМТ). Власне цей індекс є оптимальним показником для того, щоб провести оцінку розмірів тіла (ваги та зросту) та ризиків для здоров’я.
Отже, розрахунок оптимального співвідношення ваги і зросту (індекс маси тіла) проводиться за наступною формулою:
ІМТ = вага (кг) / зріст в квадраті (м)
Наведемо приклад, вага жінки складає 65 кг при зрості 164 см.
ІМТ = 65 / (1.64х1.64) = 65 / 2,6896 = 24,16
Отже, з цього ІМТ можна зробити висновок, що у цієї жінки нормальна вага і вона не страждає надлишковою масою тіла та відповідно і ожирінням.
Існують наступні критерії інтерпретації результатів ІМТ
Ще одним важливим показником, який потрібно приймати до уваги, під час проведення діагностики ожиріння у дорослих людей – це окружність талії, який доповнює ІМТ, а також відображає ризик виникнення небажаних та небезпечних патологій.
Власне жирова тканина, яка зосереджена в ділянці живота є потужним “ендокринним органом”, оскільки виділяє багато гормонів та інших сполук, що негативно впливають на серцево-судинну систему, ризик раку та обмін речовин.
| Ступінь ризику | Окружність талії, см | |
| Жінки | Чоловіки | |
| Підвищений | ≥ 80 | ≥ 94 |
| Високий | ≥ 88 | ≥ 102 |
Визначення ІМТ у дітей та підлітків
Для проведення оцінки фізичного стану та розвитку дитини, широко застосовуються показники індексу маси тіла. Проте, оцінювання відбувається не так, як у дорослих людей, а додатково враховується ще вік та стать дитини, оскільки дитина постійно росте та розміри її тіла змінюються. Тому для оцінювання ІМТ у дітей та підлітків, використовують спеціальні таблиці, у яких зазначено нормальні межі для певного віку та статі. Лікарі повинні оцінювати ІМТ дітей та підлітків під час спеціальних оглядів у відповідності до цих таблиць. Саме ІМТ може сповістити про надлишкову чи недостатню вагу, про ризик розвитку ожиріння, а також супутніх з ним патологій.
Харчування та дієта при надлишковій вазі
Що повинно бути у вашому раціоні для здорового повноцінного харчування:
- овочі;
- фрукти;
- риба;
- нежирне м’ясо – курятина чи індиче м’ясо, телятина;
- яйця;
- горіхи;
- кисломолочні продукти (не знежирені !!!);
- мед (обмежена кількість);
- каші (окрім білого рису);
- бобові.
Повністю виключити з раціону потрібно:
- солодощі, цукор;
- солодку газовану воду;
- алкогольні напої;
- жирне м’ясо, наприклад свинину;
- картоплю;
- хліб та булочки;
- сіль.
Варто звертати увагу на глікемічний та інсуліновий індекс продуктів, які є в раціоні.
Ожиріння призводить до розвитку таких захворювань як:
- цукровий діабет 2 типу;
- серцево – судинні захворювання, такі як артеріальна гіпертензія, інфаркт та інсульт, ішемічна хвороба серця, серцева недостатність тощо;
- онкологічних захворювань;
- захворювання опорно-рухового апарату(остеоартроз, подагра, остеопороз);
- хронічна печія, захворювання печінки та жовчного міхура, цироз печінки;
- гормонального дисбалансу;
- захворювання репродуктивних органів – збій менструального циклу, зниження лібідо тощо;
- психологічних розладів.
Методи лікування ожиріння та зайвої ваги
Основним та найдієвішим інструментом у боротьбі із зайвою вагою є бажання та мотивація самої людини, яка прагне скинути зайві кілограми. Проте, слід пам’ятати, що до лікування потрібен комплексний підхід, зі сторони пацієнта сильне бажання та сила волі, а зі сторони лікаря – доступна та зрозуміла схема терапії, розробка плану харчування (дієти) та фізичного навантаження, контроль показників. Також при необхідності, у кожному конкретному випадку, лікар може призначати медикаментозне лікування, яке спрямоване на пригнічення відчуття голоду, а також відновлення нормального функціонування всіх систем організму. У надзвичайно складних випадках, може використовуватися хірургічне втручання, тоді коли традиційне лікування не дає бажаного та необхідного результату. Пам’ятайте, пріоритет у виборі методу проведення терапії завжди є у лікаря, який враховує індивідуальні особливості організму кожного пацієнта, анамнезу захворювання, наявності супутніх патологій тощо.
