Хвороба Осгуда-Шляттера (остеохондропатія горбистості великогомілкової кістки) – це патологія горбистості великогомілкової кістки, що проявляється некрозом кісткової тканини з відривом фрагментів горбистості великогомілкової кістки, внаслідок дії постійних інтенсивних фізичних навантажень, зокрема на сухожилок чотирьохголового мязу стегна.
В середині XIX ст. хворобу називали травматичним періоститом. Уже тоді лікарями було помічено, що захворювання виникає у молодих солдатів і спортсменів. На початку XX ст. хвороба була детально описана лікарем Осгудом-Шляттером.
Причини виникнення хвороби
Захворювання характерно для молодих здорових людей 10-18 років, коли відбувається активне зростання скелета. У дорослих і дітей до 10 років хвороба Осгуда-Шляттера практично не діагностують. Поява остеохондропатії не залежить від статі, проте в групі ризику знаходяться хлопчики, так як вони схильні до фізичних навантажень більше, ніж дівчатка. 
Основними причинами патології є:
- удари і травми коліна;
- переломи гомілки;
- пошкодження зв’язок колінного суглоба;
- надмірні фізичні навантаження.
Особливо схильні до захворювання підлітки, які займаються професійним спортом. Близько чверті всіх професійних спортсменів переносили в підлітковому віці остеохондропатію горбистості великогомілкової кістки.
Справа в тому, що при заняттях такими видами спорту, як футбол, баскетбол, хокей, спортивна гімнастика та інші, відбувається сильне навантаження на ділянку прикріплення зв’язок до горбистості великогомілкових кісток, що викликає травмування, розвиток запального процесу, також порушується кровопостачання цієї ділянки з крововиливами, розвивається асептичний некроз з відривом фрагментів горбистості.
Такий хронічний перебіг хвороби Осгуда-Шляттера призводить до чергування процесів некрозу і відновлення, що проявляється у формуванні специфічних горбиків під колінними чашками. Це гіпертрофована горбистість великогомілкової кістки.
На фото зображено припухлість в ділянці горбистості великогомілкової кістки
Цікавий випадок з практики Хвороба Осгуда-Шляттера
Пацієнт, 32 роки. Регулярно займається спортом (легка атлетика, футбол). Скаржиться на періодичні болі в правому колінному суглобі, та припухлість в проекції горбистості великогомілкової кістки.
Сонографічно:
- Патологічної кількості вільної рідини в суглобовій порожнині не визначається, меніски та бокові звязки структурно не змінені. Киста Беккера.
- В ділянці інсерції власної звязки наколінка до горбистості великогомілкової кістки, визначається конгломерат гіперехогенних включень (ентезофіти), максимальним розміром: 25 х 10,5 х 20 мм.
- Фото:
Конгломерат ентезофітів:
Симптоми хвороби
На початкових стадіях клінічно хвороба ніяк не проявляється. З часом виникає біль у колінному суглобі та в ділянці прикріплення сухожилку до горбистості великогомілкової кістки, зокрема при фізичних навантаженнях (біг, присідання, ходьба по сходах). При огляді виявляється припухлість в ділянці горбистості великогомілкової кістки. При пальпації може проявлятися болючість.
Хвороба Шляттера у дорослих
Як було вже сказано вище, захворювання частіше діагностують у молодих людей. У дорослих захворювання діагностується вкрай рідко. Основною причиною захворювання у дорослих вчені вважають спадковість. Припускається, що хвороба передається за аутосомно-домінантним типом. Однак це лише гіпотеза.
Якими методами діагностується хвороба?
Щоб виключити патології, схожі за своєю симптоматикою з даним захворюванням призначається комплексне клінічне обстеження:
- рентгенографія – знімки колінного суглоба для більшої деталізації роблять в прямій і бічній проекції;
- комп’ютерна томографія – виявляє пошкодження кісткових структур;
- МРТ – детально візуалізує тріщини, розриви, пошкодження хрящової тканини коліна;
- денситометрія – виявлення хворобливих відхилень в стадії зародження;
- загальний аналіз крові;
- аналіз крові на наявність реактивного білка, що свідчить про запальний процес в гострій фазі;
- ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) – лабораторний метод діагностики, який допомагає виключити інфекційну етіологію ураження колінного суглоба.
Обстежується колінний суглоб на наявність відривного перелому. При травматичних ураженнях кістковий відламок зміщується догори великогомілкової кістки.
Лікування хвороби Шляттера
Після підтвердження діагнозу в більшості випадків проводять консервативне амбулаторне лікування хвороби Шляттера, що включає:
застосування протизапальних і знеболювальних лікарських засобів;- виключення підвищених фізичних навантажень і забезпечення максимально можливого спокою ураженого колінного суглоба. В особливо важких випадках на суглоб накладають фіксуючу пов’язку;
- призначення фізіотерапевтичних процедур, включаючи магнітотерапію, грязелікування, УВЧ, парафінолікування, ударно-хвильову терапію, масаж, електрофорез з кальцієм;
- заняття лікувальною фізкультурою, які включають комплекс вправ на розтягування чотириголового м’яза стегна і підколінних сухожиль.
У випадку розвитку виражених змін кісткової тканини можливо оперативне лікування.
Наслідки хвороби Шляттера
У більшості випадків наслідком хвороби Шляттера є шишкоподібне випинання горбистості великогомілкової кістки. Однак це не заподіює біль і не порушує функцію суглоба. В окремих випадках можуть виникати ускладнення у вигляді зсуву надколінка вгору, деформації та остеоартрозу колінного суглоба. Це призводить до появи ниючих болів при опорі на зігнуте коліно, а також до виникнення хворобливих відчуттів при зміні погоди.
Профілактичні заходи
Профілактика хвороби Шляттера складається з:
- запобігання травм: вивихів, розривів зв’язок коліна, переломів надколінка або кісток гомілки;
- зниження тиску і фізичного навантаження на нижні кінцівки (нормальна активність з униканням надмірних силових тренувань);
- контролю і корекції порушень обміну речовин, а також кровообігу і іннервації нижніх кінцівок. Особливо актуально серед дітей з рахітом, цукровим діабетом та іншими хронічними патологіями;
- помірних занять фізкультурою з метою зміцнення м’язового каркаса.
Пам’ятайте, така профілактика є проявом турботи батьків про своїх дітей!
