Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба — це хронічне прогресуюче захворювання, що виникає у наслідок первинного порушення функцій стравоходу, послаблення антирефлюксного бар’єру нижнього стравохідного сфінктера, сповільнення випорожнення шлунку, його подразнення і запалення стравоходу, внаслідок зворотного надходження шлункового вмісту. Разом із спожитою попередньо їжею, до стравоходу людини, повертається утворена залозами секрети у шлунку соляна кислота та травні ферменти, які у свою чергу викликають печію. ГЕРХ вважається одним із найпоширеніших захворювань органів травлення.
Існує багато факторів, які сприяють виникненню даного захворювання. Нижче наведемо їх приклади:
- куріння;
- постійне вимушене положення тіла, з нахиленим вперед тулубом;
- часті стреси;
- ожиріння;
- опіки стравоходу;
- цукровий діабет;
- системна склеродермія;
- гормональні порушення;
- прийом певних груп препаратів.
Симптоми гастроезофагеальної рефлюксної хвороби можна умовно розділити на стравохідні, позастравохідні та симптоми, при яких терміново потрібно провести ендоскопічну діагностику. Нижче, у статті детально їх розглянемо:
Стравохідними симптомами вважають
- печія (печіння в нижній частині грудей та за грудною кліткою);
- часта гикавка з появою кислого присмаку в роті;
- біль у горлі, як у стані спокою, так і під час ковтання, його причина – опік слизової гортані;
- зригування їжею з кислим смаком.
Зазвичай, ці симптоми проявляються через 15–30 хвилин після вживання їжі. Спостерігається посилення больових та неприємних відчуттів лежачи на спині, під час нахиляння та напруження, а особливо після прийому жирної їжі або ж великої її кількості. Найбільшими провокаторами яких є наступні напої та продукти харчування:
- гострі та смажені страви;
- соки та сильногазовані солодкі напої;
- алкоголь;
- шоколад;
- соління.
Позастравохідними симптомами (або ж атиповими симптомами) є
- захриплий голос (переважно вранці, через подразнення голосових зв’язок шлунковим вмістом);
- відчуття комка в горлі;
- відчуття загрудинного болю;
- дихання зі свистом;
- сухий кашель;
- біль у грудній клітці;
- аритмія;
- карієс.
Згідно із статистичними даними, у половини пацієнтів із цією недугою, виникають позастравохідні симптоми, які є характерними для захворювань серця та легень.
Симптоми, при виникненні яких обов’язково слід звернутися до лікаря та провести ендоскопічну діагностику
- дисфагія – порушення ковтання;
- одинофагія – біль при ковтанні;
- раптова втрата ваги;
- явна або прихована кровотеча з верхнього відділу шлунково-кишкового тракту.
Що правда, слід зазначити, що гастроезофагеальна рефлюксна хвороба може протікати і без наявності цих симптомів та може бути виявлена за збігом обставин, під час ендоскопічного дослідження. Характерним для цього захворювання є циклічність – періоди загострення та періоди ремісії.
Класифікація ГЕРХ
У міжнародній класифікації хворіб гастроезофагеальна рефлюксна хвороба поділяється на такі форми:
- гастроезофагеальний рефлюкс з езофагітом
- гастроезофагеальний рефлюкс без езофагіту
За ступенем важкості гастроезофагеальну рефлюксну хворобу поділяють на:
- I ступінь – катаральний езофагіт, поодинокі ерозії захоплюють менше 10% поверхні слизової оболонки дистального відділу стравоходу;
- II ступінь – зливні ерозії, які захоплюють до 50% поверхні слизової оболонки дистального відділу стравоходу;
- III ступінь – циркулярно розташовані зливні ерозії, які займають практично всю поверхню слизової оболонки стравоходу;
- IV ступінь – утворення виразок і стриктур стравоходу, тонкокишкова метаплазія слизової оболонки стравоходу (стравохід Баррета).
Також можна зустріти класифікацію ГЕРХ за ступенем ураження стравоходу:
- Ступінь А – одне чи декілька уражень слизової оболонки стравоходу, кожне з яких є не більше 5 мм, обмежене однією складкою слизової оболонки;
- Ступінь В – одне чи декілька уражень слизової оболонки стравоходу довжиною більше 5 мм, обмежене складками слизової оболонки, причому ушкодження не поширюються між двома складками;
- Ступінь С – одне чи декілька пошкоджень слизової оболонки стравоходу довжиною більше 5 мм, обмежене складками слизової оболонки, причому ці ушкодження поширюються між двома складками, але займають менше 75 % кола стравоходу;
- Ступінь D – ушкодження слизової оболонки стравоходу, що в загальному займає понад 75 % його площі.
Лікування
Найпоширенішим способом лікування ГЕРХ, вважають застосування антацидів, тобто медичних препаратів, за часту лужних, що нейтралізують кислотність шлункового соку. Зазвичай, пацієнти активно самопризначають собі ці таблетки чи сиропи, після прийому яких, настає полегшення стану. Проте, причина захворювання не усувається, хвороба та її симптоми скоро повертаються і прогресують. Як і при будь – якому захворюванні, при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі, не варто займатися самолікуванням та самопризначенням медикаментозного лікування. Зверніться до лікаря терапевта або ж гастроентеролога, який оцінить повний анамнез захворювання, оцінить всі наявні скарги та симптоми, проаналізує їх, встановить коректних діагноз та призначить відповідне лікування.
Повноцінне та правильне лікування (ГЕРХ) передбачає:
- зміну способу життя – вести здоровий спосіб життя, повинно бути присутнє помірне, регулярне фізичне навантаження;
- зміна харчових звичок та встановлення режиму харчування – виключити переїдання, прийом їжі розділити на 4–5 разів протягом дня; порції повинні бути невеликими; останній прийом їжі не пізніше, ніж за 3 години до сну;
- прийом інгібіторів протонної помпи – медичні препарати, дія яких спрямована на тривале зниження продукування шлункового соку;
- прийом антацидів – медичних препаратів, за часту лужних, що нейтралізують кислотність шлункового соку;
- прийом прокінетиків – медичних препаратів, які стимулюють моторику ШКТ;
- засобів, що обволікують слизову оболонку та захищають її від контакту з агресивною кислотою;
- у разі необхідності проводять ліквідацію Helicobacter pylori та проводиться лікування супутніх захворювань травної системи.
Завдяки встановленню правильного діагнозу та ретельно підібраній схемі лікування, прояви цього захворювання зникають уже з перших днів лікування. У залежності від давності, складності та ступеня захворювання, тривалість терапії може варіюватися від 2 тижнів до пів року.
